"Я зазвичай кажу, що різноманітність - це факт, а не те, що ми можемо обговорювати, бути за чи проти. Різноманітність просто є. Ми, люди, різні. Кінець історії".

Знайомтеся, Харіс Агіч. Кандидат наук з соціальної антропології, затребуваний спікер, учасник дебатів, автор пісень та художник. 

"Я взагалі не маю на увазі біологічні відмінності, тому що вони настільки малі й несуттєві, що говорити про них взагалі антиінтелектуально. Біологія може впливати на речі, які видно ззовні, наприклад, на колір шкіри чи волосся, їхню текстуру та якість тощо, але вона не має нічого спільного з тим, якими є різні народи. Отже, коли я говорю про те, що люди відрізняються, я маю на увазі, що ми якісно відрізняємося. У нас різний досвід, горизонти розуміння, звички, традиції і так далі. Прагнення до якоїсь однорідності в суспільстві з точки зору того, ким ми є, є чистою утопією. З іншого боку, те, що ми можемо і повинні робити, - це прагнути до різноманітності у всіх просторах і сферах життя суспільства. Іншими словами, створити таку репрезентацію, де беззаперечне розмаїття суспільства також відображене в усіх наших організаціях, не в останню чергу в різних управлінських групах та радах. Однак це часто легше сказати, ніж зробити. Чому так відбувається? Причиною є владні структури, навколо яких зазвичай будуються суспільства. У Швеції та решті євро-американського світу йдеться, зокрема, про норму білошкірості як домінуючу структуру влади". Повний звіт читайте тут.