Репортаж

Jag vill ge min dotter trygghet och frihet"

Efter två år i krigets Ukraina tog Olekandra Stepanenko, 31, ett av sitt livs svåraste beslut. Hon lämnade sitt hem och sitt arbete för att börja om i Sverige – höggravid och på jakt efter säkerhet. Nu, med sin tre månader gamla dotter Sofia, ser hon tillbaka på resan som förändrade allt.

När Olexandra anlände till Sverige i maj 2024 var hon gravid i sjunde månaden. Med ett krig i ryggen klev hon av planet med en enda tanke: att ge sitt barn ett bättre liv.
”Jag ville ha ett normalt och tryggt liv. När jag blev gravid förstod jag att det var dags att lämna,” säger hon.

Hemma i Kharkiv hade hon tjänstgjort i de ukrainska väpnade styrkorna sedan 2020. Först under den gemensamma insatsstyrkan, senare som soldat vid frontlinjen i Donetsk och Kharkiv oblast. När Ryssland inledde sin fullskaliga invasion 2022 blev vardagen i uniform intensiv.
”Jag är stolt över att jag gjorde min del, men när jag väntade barn var det dags att tänka om. Jag ville ge min dotter något annat, ett tryggt liv där vi inte behöver vara rädda.”
Läs hela reportaget här: 

Jämställda föräldrar, jämställt arbetsliv."

Det finns många goda skäl att stärka pappans roll som en närvarande och ansvarstagande part i familjen. Lina Stenberg, debattör och initiativtagare till Jämställdhetsinstitutet, berättar om hur kvinnornas deltagande på arbetsmarknaden påverkas.

Att stärka pappans roll som en aktiv och närvarande del i familjen är avgörande, inte bara för barnens välmående utan också för att frigöra tid och utrymme för kvinnor möjligheter och utveckling på arbetsmarknaden. När pappor tar större ansvar för barnen och hemmet ökar mammors möjligheter på arbetsmarknaden, vilket i sin tur minskar den ekonomiska ojämställdheten mellan könen.
Повний звіт читайте тут

Allt handlar om framtiden för barnen.”

Att komma till ett nytt land som nybliven pappa är en stor utmaning. Sayed Mohammad Jalil, samordnare för Svenska med babys pappaverksamhet, arbetar för att skapa en ovärderlig gemenskap där utmaningar och glädjeämnen, allt för barnens framtid.

”Vi har så många fina bevis på att vårt arbete är viktigt”, säger Sayed Mohammad Jalil, samordnare för Svenska med babys pappaverksamhet. ”Möjligheten att träffa andra pappor och prata om funderingar, utmaningar och glädjeämnen är ovärderlig.”
Som samordnare för pappaverksamheten på Svenska med baby arbetar Sayed dagligen med att stötta andra pappor i deras föräldraskap. Men hans egna resa började långt från Sveriges gränser.
“Jag kommer från Afghanistan och kom till Sverige 2018. Min fru var gravid och hon kom hit före mig. När jag anlände var vår son redan två år gammal. Senare kom även vår dotter.” 
Повний звіт читайте тут

Jag valde inte uppdraget, det kom till mig."

Att bli volontär för Svenska med babys projekt Tre generationer möts skedde genom en lycklig slump.
”Jag blev erbjuden att bli frivillig, tänkte till en stund och tackade ja. Uppdraget lockade mig och jag tog den utsträckta handen. Mitt motto har alltid varit att finnas till för medmänniskan,” säger Ursula Sundström. Denna inställning har präglat hennes liv, både som barnsköterska, genom vilket hon har arbetat på flera utlandsuppdrag, och i hennes engagemang att stötta andra medmänniskor.

Som nybliven volontär i höst beskriver Ursula sin roll som att ta sina första steg i något spännande och betydelsefullt.
”Jag har ännu inte prövat mina vingar, då jag är nybliven volontär i höst. Än så länge har jag inte behövt ta eget ansvar, men ’lyssnar in’ och lär mig genom att vara aktiv och delta på träffarna.” Hon uppskattar att få tid att växa in i uppgiften som gruppledare, något som ger henne både glädje och trygghet. Повний звіт читайте тут

Det är vi pappor och en kopp kaffe!"

“Det bästa med pappaträffarna är att få träffa människor från olika kulturer och få kliva ur sin egen bubbla”, säger Nils Mattsson.

På lördagarna samlas pappor i ett rum på biblioteket i Skärholmen. Barnen leker, medan deras pappor får en stund att prata om papparollen. Och när leken är klar väntar en sångstund och en gemensam aktivitet, där både barn och pappor deltar. Nils har engagerat sig som volontär i Svenska med babys pappaträffar i två år.

”Jag började gå hit när jag var föräldraledig med min son Josef”, berättar Nils. ”Träffarna gav oss en helgaktivitet som vi kunde göra tillsammans. Sedan var steget inte långt till att bli volontär. Här kan vi diskutera allt från sömnbrist till skärmtid på ett avslappnat sätt.”

Det som gör pappa-träffarna speciella, enligt Nils, är att det är så låg tröskel.
”Ofta behövs inte mycket för att samtalen ska komma igång. Ett tema om sömn eller jobb kan hjälpa ibland, men oftast räcker en enkel fråga.”
Повний звіт читайте тут

Det behövs mer kunskap om pappors betydelse.”

Barn med engagerade pappor utvecklar bättre språk, färre beteendeproblem och starkare emotionell självreglering. Trots detta riktas vårdens information och stöd oftast mot mamman, och pappans avgörande roll förbises. Möt Anna Sarkadi som bland annat forskar om pappans roll. 

Pappans roll i barnets liv har under de senaste decennierna fått allt större uppmärksamhet inom forskningen. Anna Sarkadi är professor i socialmedicin vid Uppsala universitet och medlem i forskargruppen CHAP, Child Health and Parenting. Hennes forskning fokuserar på föräldraskapets betydelse för barns hälsa och utveckling. Hon har genom sina studier belyst hur viktig pappans närvaro och engagemang är för barnets kognitiva och emotionella utveckling. Så pass viktigt att Sarkadi tycker att det är märkligt att det inte görs större satsningar för att inkludera papporna mer i föräldraskapet. Повний звіт читайте тут

Ladda ner hela Papparapporten тут.

Знайомтеся: Харіс Агіч. Кандидат наук з соціальної антропології, затребуваний спікер, учасник дебатів, автор пісень та художник

"Я зазвичай кажу, що різноманітність - це факт, а не те, що ми можемо обговорювати, бути за чи проти. Різноманітність просто є. Ми, люди, різні. Кінець історії".

Знайомтеся, Харіс Агіч. Кандидат наук з соціальної антропології, затребуваний спікер, учасник дебатів, автор пісень та художник. 

"Я взагалі не маю на увазі біологічні відмінності, тому що вони настільки малі й несуттєві, що говорити про них взагалі антиінтелектуально. Біологія може впливати на речі, які видно ззовні, наприклад, на колір шкіри чи волосся, їхню текстуру та якість тощо, але вона не має нічого спільного з тим, якими є різні народи. Отже, коли я говорю про те, що люди відрізняються, я маю на увазі, що ми якісно відрізняємося. У нас різний досвід, горизонти розуміння, звички, традиції і так далі. Прагнення до якоїсь однорідності в суспільстві з точки зору того, ким ми є, є чистою утопією. З іншого боку, те, що ми можемо і повинні робити, - це прагнути до різноманітності у всіх просторах і сферах життя суспільства. Іншими словами, створити таку репрезентацію, де беззаперечне розмаїття суспільства також відображене в усіх наших організаціях, не в останню чергу в різних управлінських групах та радах. Однак це часто легше сказати, ніж зробити. Чому так відбувається? Причиною є владні структури, навколо яких зазвичай будуються суспільства. У Швеції та решті євро-американського світу йдеться, зокрема, про норму білошкірості як домінуючу структуру влади". Повний звіт читайте тут

З Києва до Стокгольма

Нас так тепло прийняли і підтримали багато шведів, коли ми втекли сюди після вторгнення Росії на нашу батьківщину. Це дуже багато значило для нас, коли все наше життя перевернулося з ніг на голову!" зворушливо розповідає Марія Кузнєцова. Вона живе у Стокгольмі з двома доньками, яким зараз 18 і 10 років, і третьою донькою, яка народилася у Швеції 11 місяців тому.

У Києві, де вони раніше жили, Марія багато років керувала власним ресторанним бізнесом, одним із багатьох справ, які їм довелося залишити позаду. Пристосування до нового життя було непростим для всієї родини. Наприклад, довелося вивчити нову мову. Але вони наполегливо працювали над цим, і Марія розповідає про різні мовні навички в родині. Старша донька, яка зараз навчається у старших класах середньої школи, найкраще почувається зі шведською мовою і вільно нею розмовляє. Середня донька краще спілкується англійською, але розуміє шведську, а наймолодша донька тільки почала говорити і вивчає нові шведські слова, відвідуючи відкритий дошкільний заклад.
"Вона обожнює "Лепетунів" і наслідує їх, це так мило", - з посмішкою каже Марія. Для неї робота стала важливою частиною процесу вивчення мови.
"Я отримую багато мовних тренувань, спілкуючись з колегами на роботі", - додає вона. Повний звіт читайте тут 

З України до Швеції: історія Алі про втечу та життя в новій країні

"Втеча з рідної країни і залишення більшої частини сім'ї - це дуже болісно, але я вдячна Швеції за можливість жити в безпеці з моєю донькою".

Аля, або Алевтина Гришина, як її повне ім'я, приїхала до Швеції у квітні 2022 року зі своєю п'ятирічною донькою. Вони втекли зі свого будинку в Покровську, Україна, коли Росія вторглася в країну. Залишилися син, чоловік, кіт і собака. Сім'я. Усі ті, хто найближчі Аліному серцю. "Перший час у Швеції для моєї доньки був важким. Спочатку вона відмовлялася ходити до дитячого садочка, бо там її ніхто не міг зрозуміти. Але нам пощастило і ми познайомилися з чудовою шведською родиною, яка зробила все, щоб допомогти нам адаптуватися до нового середовища". Зараз доньці Алі сім років, вона відвідує звичайну шведську школу і має як шведських, так і українських друзів. Повний звіт читайте тут.

ТатоТатоДочки розповідають про "Книжку для тата

Який колір волосся у твого тата? І яка його улюблена їжа? Що ви любите робити разом? Джон Валенсія та Йохан Ларссон створили невеличку книжечку-розмальовку для дітей про їхніх татусів. Натхненням для них, звісно, стали їхні доньки Міріам та Астрід, а також ідея про те, що дитинство коротке, і його хочеться зберегти якнайкраще.
 
"Стати батьком і мати дітей - це набагато більше всього, ніж я міг собі уявити. Більше безладу, більше любові, більше веселощів і більше пустощів. Інтенсивний досвід!"
 
Джон Валенсія ніколи не думав, що мати дітей - це для нього, але потім він зустрів своє кохання Юхана Ларссона. Повний звіт читайте тут
 
Щасливий батько зі щасливою дитиною

Зустрічайте Андреаса, нашого нового тат-амбасадора у Веллінгбю

"Об'єднати татусів разом і створити спільний форум для обговорення та вивчення ролі батьківства та всього, що з ним пов'язано, для мене надзвичайно важливо! Але також важливо мати місце, де ми, татусі, можемо поспілкуватися та розважитися з нашими дітьми", - каже Андреас, новий тато-посол Svenska med baby, коли забирає свого семимісячного сина Ханнеса.

Andreas saknade också samtal med andra pappor. Från egen erfarenhet vet han att pappornas samtal om föräldraskapet ofta skiljer sig från de som mammor har. Genom att bara samla pappor, skapas en miljö där man kan prata öppet och dela sina tankar på ett annat sätt. Повний звіт читайте тут.

Адаптація української сім'ї з дітьми до життя у Швеції

"Я відчуваю себе тут, у Швеції, як вдома, і мені подобається вільний підхід шведів до природи та культури. Довгі прогулянки лісом, їзда на велосипеді та відвідування басейну - одні з моїх улюблених занять". Тетяна Гребенюк, мати двох синів, Микити, 12 років, і Святослава, 5 років, розповідає про адаптацію своєї сім'ї до життя у Швеції після втечі від війни в Україні понад два роки тому.

"Ми зробили все можливе, щоб знайти своє місце тут, у Швеції. Але діти сприйняли переїзд сюди дещо по-іншому". Вона описує, як Микита швидко інтегрувався у шведське суспільство, перейшовши з адаптаційного класу до навчання зі шведськими дітьми в одному класі". Дивно бачити, наскільки впевненим і комфортним він став. Йому подобається тутешня культура і природа, і йому подобається, як вчителі в школі поважають права дітей. Так, в цілому він дуже щасливий у своїй новій країні". Повний звіт читайте тут.

Олена Лиманська розповідає про життя матері-одиначки у Швеції

"Мені тут подобається, і я починаю відчувати себе як вдома", - каже Олена з широкою посмішкою. "Люди у Швеції дуже привітні". Олена Лиманська - одна з багатьох українців, які приїхали до Швеції, коли почалася війна трохи більше двох років тому. Одинокій мамі, яка вперше стала матір'ю, нелегко орієнтуватися в новій країні, але Олена відчуває, що вона все більше освоюється і їй дуже подобається тут жити. Läs hela reportaget här.